Герхард Келлер, член ISHR і член правління ініціативи «Борці за правду – портрети вбитих і переслідуваних журналістів»:

Шановний пане обербургомістре Бехер,

Шановні депутати Бундестагу, пані Шмідт і пане Буфф’є,

щиро дякую вам за те, що знайшли час попри ваші дуже щільні графіки.

Окрема подяка господарю сьогоднішньої зустрічі, пану Бехеру, за можливість бути сьогодні тут, у ратуші, а також за добру і невимушену співпрацю, зокрема з пані Вебер, яка керує його офісом.

Я також запросив інших політиків, яких мені вдалося залучити до політичного патронату: пана Штайнратса (депутат ландтагу, CDU), Фелікса Дерінга (депутат Бундестагу, SPD) та Айше Асар (депутатка Бундестагу, Зелені). Навіть якщо ці троє сьогодні не змогли бути присутніми через інші зобов’язання, я хочу щиро подякувати їм заочно. Особливо сердечно дякую панові Штайнратсу. Наприкінці 2024 року він став першим політиком із Центрального Гессену, який узяв на себе політичний патронат над викраденим українським цивільним.

У цій пресконференції як гість бере участь Артем Кривуля. Народжений у Запоріжжі, в Україні, пан Кривуля з 2016 року займається правозахисною та антикорупційною діяльністю. З 2022 року він живе в Німеччині. Пан Кривуля вивчав Conflict Studies and Peacebuilding в Університеті Оснабрюка і зараз працює у відділі Східної Європи ISHR.

Російський напад на Україну триває без жодного послаблення і через інші війни та кризи у світі ризикує відійти на другий план.

Викрадені цивільні з України

Викрадення та ув’язнення українських цивільних є однією з найгостріших проблем російської агресивної війни проти України. За повідомленнями, понад 16 000 українських цивільних, серед них близько 2 000 людей старших за 65 років, були викрадені та утримуються в таборах для ув’язнених у Росії або на окупованих територіях. Точна кількість залишається невідомою.

Їх утримують у нелюдських умовах. Їх погано годують, не надають медичної допомоги, вони сплять на підлозі. Трапляється, що під час сну їх кусають щури. Частина цивільних бранців повертається з полону з тяжкими травмами, переломами кісток і струсами мозку та повідомляє про фізичне, сексуальне й психологічне насильство.

Починаючи з 2009 року, Міжнародне товариство прав людини (ISHR) уже ініціювало понад 300 політичних патронатів. Упродовж десятиліть ISHR веде роботу з конкретними індивідуальними справами та виступає на захист політичних в’язнів у всьому світі. Воно має секції у 48 країнах світу.

Чому політичні патронати допомагають?

Міжнародна увага захищає і рятує життя. Навіть держави, де застосовують тортури, як-от Ісламська Республіка Іран, Росія або Китайська Народна Республіка, хочуть зберігати назовні видимість законності. Для цих країн Німеччина є надзвичайно важливою державою в політичному й економічному сенсі. Досвід показує, що ці країни дуже уважно стежать за подіями, які їх стосуються.

У минулому втручання політиків в інтересах багатьох підопічних в’язнів уже призводило до суттєвих покращень: до заміни смертних вироків тюремним ув’язненням, до значного скорочення свавільних термінів ув’язнення, до припинення жорстокого поводження і часом навіть до звільнення.

Костянтина Литвинова звільнено

Український науковий інженер Костянтин Литвинов був ув’язнений російськими солдатами в березні 2022 року під час війни агресії проти України. Він викладав як університетський викладач у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля і був членом президії Ради молодих учених.

3 січня 2024 року його звільнили в межах обміну полоненими разом із 229 іншими українськими бранцями.

Депутатка ландтагу від партії Зелених Мартіна Фельдмаєр у співпраці з ISHR взяла на себе політичний патронат над Литвиновим. У листопаді 2023 року вона надіслала відкриті листи із закликом до звільнення Костянтина Литвинова таким особам:

Сергію Ю. Нечаєву, послу Російської Федерації у Федеративній Республіці Німеччина
Тетяні Москальковій, російській омбудсманці, так званій «уповноваженій з прав людини»
Дмитру Кузнєцову, депутату Державної думи Росії

Наскільки саме звільнення було пов’язане з цими трьома відкритими листами, неможливо встановити однозначно. Однак багато що, зокрема й близькість у часі, свідчить про те, що ці листи могли відіграти певну роль.

Приклад: російський підліток Арсеній Турбін

У червні 2024 року його засудили до п’яти років ув’язнення. На той момент йому було 15 років. Його «провиною» стало те, що він розкладав антипутінські листівки в поштові скриньки у своєму районі.

Уповноважений федерального уряду Німеччини з прав людини і депутат Бундестагу Міхаель Бранд (CDU) завдяки своєму патронату принаймні домігся полегшення умов утримання для Арсенія Турбіна.

За допомогою Міжнародного товариства прав людини (ISHR) мати Арсенія, Ірина Турбіна, змогла переїхати зі свого рідного міста на заході Росії до Пермі, щоб бути поруч і підтримувати свого сина Арсенія.

Моя думка

Найгірше, що може статися, — це якщо про цих людей забудуть. Ми живемо в демократії. Ми маємо можливість виступати за інших і нічим при цьому не ризикуємо. Я хотів би також сказати вам, чому я так глибоко залучений до справи викрадених українських цивільних і чому це питання таке близьке моєму серцю.

Це пов’язано з цією молодою українською жінкою. Її звати Люсієна Зіновкіна. Вона — дружина Костянтина Зіновкіна.

На початку війни Люсієна перебувала в Києві, а її чоловік — у рідному Мелітополі на південному сході України. За словами Зіновкіної: «Було дуже страшно і нічого не було зрозуміло, але мій чоловік сказав: “Ми повинні подвоїти наші шанси. Якщо ми будемо в різних місцях, то принаймні один із нас точно виживе”. Костянтин залишився в нашому рідному місті, тому що не хотів покидати свою літню матір і бабусю після інсульту».

У травні 2023 року його викрала з Мелітополя російська армія.

Він цивільна, мирна людина. Він не військовий і не має жодного військового досвіду.

У листопаді 2024 року я запросив Люсієну Зіновкіну до Гіссена на лекцію. Вона приїхала до Гіссена вже опівдні, а виступ був увечері. Ми провели разом увесь день і вечір. Це спілкування дуже мене вразило і зворушило. Ми багато говорили, Люсієна показувала мені весільні фотографії зі своїм чоловіком Костянтином.

Вона тендітна, витончена, м’яка людина, але водночас мужня і сповнена енергії. Я радий, що мав можливість з нею познайомитися. Потиснувши їй руку, я пообіцяв, що буду виступати за викрадених українських цивільних, зокрема і за її чоловіка. І цю обіцянку я виконую.

Люсієна публічно виступає, у тому числі на міжнародному рівні, наприклад на правозахисних конгресах або в Європарламенті. Вона дуже добре володіє німецькою мовою, живе і працює в Берліні. Саме тому вона також відома російському уряду. Невідомі люди вночі дзвонять їй у двері й будять її зі сну.

Представники родин цивільних заручників Кремля, зниклих безвісти та незаконно засуджених українських цивільних просять зробити публічними воєнні злочини Росії проти українського цивільного населення. Вони просять політично відповідальних осіб у Німеччині допомогти їм знайти механізм для повернення їхніх коханих чоловіків і батьків. Вони просять про політичні патронати для викрадених цивільних, які перебувають у російському воєнному полоні.

Пробачте мені, якщо в цьому місці я також скажу кілька слів на підтримку Міжнародного товариства прав людини.

Я вже багато років є членом ISHR і вважаю цю роботу безмежно важливою. Без ISHR не було б цього патронатного проєкту і багато чого іншого.

Доля тисяч цивільних залишається невідомою, ISHR підтримує контакт із родинами та працює задля їхнього звільнення.

Шановна пані Шмідт, шановний пане Бехер і шановний пане Буфф’є, я був би дуже радий, якби ви змогли залучити й інших обраних представників до політичного патронату.

Зв’язок із цього приводу може проходити через мене.