Поки ця війна перетворює людей на сухі цифри, ми повертаємо їм їхні імена. Тому що люди — не цифри. І кожне окреме життя має значення.

Я хочу проілюструвати це однією історією. Це історія 62-річного цивільного Олександра Шаліпова. Його вбили неподалік від його дому. Ця трагедія викликала величезний інтерес медіа, тому що того російського солдата заарештували і це був перший судовий процес від початку війни. У залі суду я слухала його дружину Катерину. Катерина розповіла, що її чоловік був звичайним фермером. Але він був для неї цілим світом. Вона сказала судді, що тепер втратила все.

Ось у чому полягає зміст справедливості. У тому, що ми розслідуємо, що сталося зі звичайним фермером у маленькому селі моєї країни. Ми робимо це незалежно від того, хто ці люди, яке їхнє соціальне становище, якого злочину вони зазнали і чи цікавляться їхньою справою медіа або міжнародні організації. Тому що кожне людське життя має значення. Усі ті звірства, які ми сьогодні бачимо в Україні, є наслідком повної безкарності, якою Росія користувалася десятиліттями.

Росія вчиняла жахливі злочини в Чечні, у Молдові, у Грузії, у Малі, у Лівії, у Сирії та в інших країнах світу. Росію ніколи не було покарано. Вони вважають, що можуть робити все, що захочуть.

Ми маємо розірвати це коло безкарності. Ми маємо забезпечити справедливість. Не лише заради людей, які вже постраждали від російської війни, а й для того, щоб запобігти новому нападу на іншу країну.

Іронічно, але рік мирних переговорів Трампа став найсмертоноснішим роком для українського цивільного населення. За даними ООН, кількість убитих і поранених цивільних зросла на 31% порівняно з попереднім роком. І на це є причина: ми втратили з поля зору людський вимір у політичних питаннях. Останніми місяцями ми багато чули про природні ресурси, територіальні претензії Росії, геополітичні інтереси і навіть про путінське бачення української історії. Але ми майже не чуємо про людей. І це неправильно.

Ми досі не знаємо, що відбувається з десятками тисяч українських дітей, яких розлучили з родинами і незаконно депортували до Росії, відправили до російських таборів перевиховання, де їм нав’язують, що вони не українці, а російські діти. Їм кажуть, що їхня родина, їхні батьки, від них відмовилися і що їх усиновлять російські сім’ї, які виховуватимуть їх як росіян.

Що буде з десятками тисяч незаконно ув’язнених українських цивільних, чоловіків і жінок, а також військовополонених, які зазнають жорстоких катувань і сексуального насильства?