Побиття та тортури струмом: жахи російської “фільтрації” українців

У людей вилучають телефони та вивчають їхні соцмережні облікові записи. Все, що здається перевіряючим підозрілим, може призвести до побиття або навіть тортур струмом, розповідають мирні жителі. Багатьох силою відправляють до Росії.

Андрій із занепокоєнням спостерігав, як російські солдати приєднують його телефон до комп’ютера – здається, щоб відновити видалені файли. Андрій, 28-річний маркетолог, спробував виїхати з Маріуполя на початку травня. Він видалив з телефону все, що, як він вважав, могло здатися підозрілим російським військовим – текстові повідомлення про російське вторгнення в Україну та фотографії рідного міста, зруйнованого російською артилерією за тижні обстрілів.

Але інтернет у Маріуполі – колись жвавому портовому місті на півдні України – відключили під час російської облоги, і Андрій не встиг видалити деякі пости у соцмережах. Він згадав, що в перші дні війни перепостив кілька антиросійських постів та промов Володимира Зеленського. “Мені кришка”, – подумав він.

Військові, як розповів мені після цього Андрій, на той час уже звернули на нього увагу. Чергу на фільтрацію він зайняв у селі Безіменне, на схід від Маріуполя – і тоді ж один із російських солдатів звернув увагу на його бороду. Військовий вважав її ознакою приналежності до полку “Азов”, у минулому – батальйону ополченців, пов’язаного з вкрай правими колами. “Це ви з бригадою вбиваєте наших хлопців?” – Запитали Андрія. Він відповів, що не служив в армії, а одразу після випуску пішов працювати. “Вони не хотіли цього чути”, – каже він.

Телефон Андрія перевірили на комп’ютері та виявили у його соцмережах пости зі зверненнями президента Зеленського

Солдати копалися у Андрія в телефоні та з’ясовували його політичні погляди. Його запитали, що він думає про Володимира Зеленського. Андрій відповів, що Зеленський – “нормальний”, і один із військових попросив його відповісти більш розгорнуто. Андрій сказав йому, що Зеленський – звичайний президент, який не надто відрізняється від попередніх, а сам він не особливо цікавиться політикою. “Так і кажи – “політикою не цікавлюся”, – сказав військовий.

Телефон Андрія залишився у солдатів, а йому сказали почекати за дверима. Він повернувся до своєї бабусі, тітки та мами, разом із якими приїхав. Їм уже видали документи на виїзд із окупованої території. За кілька хвилин, розповідає Андрій, йому наказали пройти до тенту, де співробітники російської служби безпеки ФСБ проводили подальші перевірки.

За столом сиділо п’ятеро співробітників, троє були у балаклавах. Вони показали Андрію відео, яке він виклав в “Інстаграм” – звернення президента Зеленського від 1 березня за підписом Андрія: “Президент, яким ми можемо пишатися. Вирушайте додому з вашим військовим кораблем!” Один із співробітників заговорив першим. “Ти нам сказав, що не цікавишся політикою, але сам підтримуєш нацистський уряд”, – згадує його слова Андрій. “Потім він ударив мене по горлянці. Фактично побиття почав він”.

Андрій каже, що військові дізналися про пости з промовами Зеленського, перевіривши його на комп’ютері.

Інший українець, Дмитро, каже, що у нього також на пропускному пункті конфіскували телефон, коли він виїжджав із Маріуполя наприкінці березня. 34-річний вчитель історії розповідає, що російські військові знайшли у нього в телефоні повідомлення другові зі словом “рашист” (це гра слів, в якій зливаються поняття “Росія та” та “фашист”). Дмитро розповідає, що солдати почали бити його, зокрема ногами, і що “все було через те, що я вжив це слово”.

Дмитро розповідає, що його відвезли до колишньої поліцейської дільниці в селищі Микільське, яке теж стало фільтраційним пунктом. “Старший офіцер чотири рази вдарив мене в обличчя, – каже він. – Це здавалося частиною процедури”.

Солдати, які допитували його, говорили, що такі вчителі як він займаються поширенням проукраїнської пропаганди. Його запитали його думку про “події 2014 року”, коли Росія анексувала Кримський півострів і почала підтримувати проросійських сепаратистів у Донецьку та Луганську. Він відповів, що цей конфлікт відомий як російсько-українська війна. “Вони відповіли, що Росія тут ні до чого і запитали, чи я згоден, що це була громадянська війна в Україні”, – відповів він.

Співробітники знову перевірили його телефон, і цього разу знайшли фото книжкової обкладинки із ясною літерою “Г” у назві. “Попався!”, – Вигукнули вони. Президент Росії Володимир Путін стверджує, що його війна в Україні – це операція з “денацифікації” країни, і солдати, як каже Дмитро, подумали, що книга була про Гітлера.

Наступного ранку Дмитра разом із двома жінками перевели у в’язницю у селищі Старобешове Донецької області, що знаходиться під контролем сепаратистів. У камері з чотирма двоповерховими ліжками він нарахував 24 особи. Через чотири дні і після ще одного докладного допиту його нарешті відпустили і згодом він дістався до підконтрольної Україні території. Це було кілька тижнів тому. Дмитро й досі не знає, що трапилося з його співкамерниками.

Деякі з тих, кого послали до Росії, змогли виїхати до інших країн, а в деяких випадках повернутися до України. Скільки саме таких людей – невідомо. Вадим за допомогою друзів переїхав до іншої європейської країни – куди саме він говорити не став. Він сказав, що частково втратив зір, і лікарі вважають, що це сталося через удари в голову. “Зараз я почуваюся краще, але відновлення йтиме довго”, – каже він. Я спитав у нього про фільтрацію. “Вони розділяють сім’ї. Люди “зникають”, – каже він. – Це чистий жах”.

Російське міністерство оборони не відповіло на кілька запитів із проханням прокоментувати ці звинувачення. Раніше російський режим заперечував, що вчиняє в Україні військові злочини.

За словами Андрія, його матері сказали, що його піддають “перевихованню”.

Андрій із сім’єю тепер живе у Німеччині. У Росії йому також довелося побувати. Згадуючи про те, що сталося, він каже, що окупанти користувалися механізмом фільтрації, щоб показати свою “абсолютну силу”. Солдати поводилися себе так, ніби це для них “вид розваги” та “задоволення свого его”.

Я розповів йому про ще одну зустрінуту мною українку, 60-річну Вікторію, яка до пенсії працювала інженером. Російський військовий побачив у неї у профілі “Фейсбуку” український прапор зі словами “Україна понад усе”.

Вона каже, що солдат направив автомат їй в обличчя і почав погрожувати: “Ти гнитимеш у підвалі!” Потім, розповідає Вікторія, солдат ударив її ногою. Вона не розуміє, чому він так повівся: “Що я зробила? Яке у них право?”.

Андрій каже, що не може пояснити поведінку військових. “Я навіть намагаюся якось це виправдати. Переконати себе, що в цьому була якась логіка”, – каже він про фільтрацію.

Але “ніякої логіки немає”.

Джерело: bbc.com