Пенітенціарна система Львівщини в умовах карантину

2020 рік у світі,  і в Україні зокрема, буде ознаменований боротьбою з масовим розповсюдженням небезпечного інфекційного захворювання. Однак суспільство не завжди демонструє здатність ефективно запобігати поширенню хвороби. І пандемія змусила уряди багатьох країн піти на безпрецедентні заходи спрямовані на зупинення швидкого поширення хвороби. Але навіть за таких жорстких заходів деякі об’єкти все одно лишаються без належної уваги урядів та суспільства в цілому, незважаючи на те, що являються одним з найнебезпечніших джерел розповсюдження і поширення хвороби. Мова йде про установи відбування покарань.

Таких установ у Львівській області є вісім,  серед яких представлені всі рівні безпеки. Зокрема, на Львівщині розміщено:

1) одна установа мінімального рівня безпеки – Миколаївська виправна колонія (№ 50), розміщена в Миколаївському районі с. Заклад.

2) чотири установи середнього рівня безпеки, а саме :

Личаківська виправна колонія №30, розташована за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 156;

Дрогобицька виправна колонія №40, розташована в м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77. Львівська виправна колонія №48,розташована у м. Львові за адресою вул. Хуторівка, 2. Збудована в 1946 році, як дитяча виправна колонія;

Держівська виправна колонія №110, розміщена в с. Держів Миколаївського району. Свою діяльність розпочала в 1983 році в якості установи виконання покарань загального режиму для тримання жінок;

3) одна установа максимального рівня безпеки – Сокальська виправна колонія №47, яка розміщена в с. Жвирка Сокальського району.

4) Самбірський виправний центр (№ 121), який знаходиться за адресою м. Самбір вул. Івана Франка, 4.

5) Львівська установа виконання покарань (№ 19). Установа була створена шляхом перепрофіляції слідчого ізолятора з міжобласною соматичною лікарнею для засуджених. Приміщення знаходиться фактично в центрі м. Львова, на вул. Городоцька, 20.

В кримінально-виконавчих установах Львівщини станом на сьогодні утримується більше 2000 осіб. До цієї цифри слід ще додати працівників, які працюють в даних установах, і ми отримаємо загрозливу картину, яка вимальовує групу ризику, коли мова йдеться про протидію COVID-19.

Крім того, до складу органів управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області входять 32 територіальних підрозділи кримінально-виконавчої інспекції, на обліку в яких перебуває майже 5 тисяч засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Слід наголосити, що засуджені і персонал кримінально-виконавчих установ справді відноситься до осіб з підвищеною небезпекою захворюваності, оскільки кримінально-виконавчі установи – це місця скупченості людей, які усунути неможливо, і які вже давно визнані джерелами поширення небезпечних інфекційних хвороб, таких як туберкульоз, гепатит та ВІЛ-інфекція. До того ж, в кримінально-виконавчих установах завжди виникали великі проблеми з медичним забезпеченням. Наразі, коли Україна та і весь світ зіштовхнулися з масовим поширенням хвороби, найбільшу ефективність демонструють заходи, які розгортаються в країнах, де медичне обслуговування знаходиться на умовно належному рівні і для якого спалах інфекційних захворювань є проблемою, з якою відповідна система охорони здоров’я здатна впоратися.

Здебільшого в країнах, які активно боряться із смертельним вірусом, рівень медичного обслуговування офіційно вищий, аніж в Україні. Однак навіть за таких умов в деяких країнах світу відбулися масові бунти в установах відбування покарань. Наприклад, в Італії відбулася хвиля бунтів серед засуджених, які були пов’язаними з недостатньою роз’яснювальною роботою компетентних органів та побоюваннями з боку засуджених щодо забезпечення стану їх здоров’я та надання належної медичної допомоги.

В Україні на рівні Львівської області випадків заворушень не було, однак в державній установі “Чернівецький слідчий ізолятор” були заворушення з приводу розміщення в установі хворого засудженого.

Треба відзначити, що ситуація  в установах відбування покарань області зокрема та країни в цілому незадовільна. Такому становищу сприяють  багато факторів – це і якість медицини, і несвоєчасна діагностика. У багатьох в’язнів є і супутні захворювання – ВІЛ-інфекція, гепатити, туберкульоз. Це, в тому числі, в рази підвищує ризик важкого перебігу захворювання на COVID.  Велика кількість людей утримується в умовах, які відповідно до практики Європейського суду з прав людини вважаються такими, що принижують гідність людини, або розцінюються як катування, та не можуть бути в короткий термін суттєво змінені. Окрім того, кількість осіб в камерах значно перевищує дозволену, приміщення  не провітрюються. Станом на сьогодні у відповідності до Правил внутрішнього розпорядку існує антигігієнічна норма, яка передбачає можливість прийняття душу засудженими лише раз на тиждень. В умовах пандемії, коли саме належна особиста гігієна стає найбільшою перевагою над вірусом, особи, які перебувають в УВП, фактично позбавлені можливості безперешкодно користуватися водою і миючими засобами.

Відповідно до статті 3 Європейської конвенції, право не бути підданим катуванням та принижуючому гідність ставленню являється одним із основних прав людини, так як воно пов’язане з її особистою недоторканістю і особистісною гідністю індивіда. Дана стаття належить до абсолютних прав, що означає, що при будь яких умовах та обставинах, до яких безсумнівно належить і ситуація з COVID, права, гарантовані нею не можуть бути порушені чи обмежені. Україна, які і інші країни, що зобов’язалися дотримуватися Конвенції, несе перед засудженими відповідальність за належні та безпечні умови тримання під вартою. Особливо щодо надання можливості отримувати належний медичний догляд та доступ до медичної допомоги. Однак практичне застосування даного права для вітчизняної правової дійсності є, напевно, одною з найскладніших, оскільки саме неналежні умови тримання в кримінально-виконавчих установах і становлять найбільшу небезпеку для суспільства навіть без наявності загрози неконтрольованого розповсюдження інфекційних захворювань.

Треба відзначити як позитивний момент, що в усіх установах відбування покарань області розроблено та оприлюднено плани заходів щодо профілактики та контролю за поширенням вірусу COVID-19. Серед них: обмеження відвідувань установ, обмеження переміщень персоналу, скорочення масових заходів із засудженими, обмеження переміщень засуджених між установами, переведення засуджених в  режим відеоконференцій  під час спілкування із сторонніми, в тому числі навчань, і проведення судових засідань за участю підсудних і засуджених у режимі відеоконференцій.

Отже, можна вважати, що керівництво кримінально-виконавчих установ області відреагувало своєчасно щодо протидії вірусу, однак  основною проблемою все ж залишається реалізація вказаних заходів на практиці та відсутність реальної можливості забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя в кримінально-виконавчих установах. Лише через місяць після введення карантинних заходів в країні було збільшено фінансування Міністерства юстиції України для епідеміологічних потреб.

Слід звернути увагу, що за свідченнями засуджених та їх родичів значна кількість запроваджених протиепідемічних заходів на практиці виконуються. Дійсно спілкування з особами, які знаходяться під вартою, переведене в режим відеоконференцій, організований прийом їжі в приміщеннях, де утримуються засуджені, приймання посилок та передач здійснюється із застосуванням засобів особистої гігієни – рукавичок та масок. Крім того, попередньо посилки передаються на зберігання протягом доби і лише після цього передаються засудженому. Фактично обмежене пересування засуджених до суду, а також з установи до установи. Але, на жаль, вжиті заходи не можна вважати недостатніми та не завжди  повністю виконуються.

Дезінфекція в установах здійснюється хлорованими засобами, які  можуть бути самостійним джерелом отруєнь органів дихання людей, особливо для людей, що мають супутні захворювання органів дихання. Відсутня можливість рухатися, прогулюватися на свіжому повітрі, що також негативно відображається на стані здоров’я. Забезпечення ж можливості дотримання дистанції в 2 метри з огляду на розміри камер взагалі не вбачається можливим для українських камер. З огляду на таку ситуацію є сподівання лише на те, що персонал неухильно дотримуватиметься вимог по запобіганню поширенню хвороби та в повній мірі використовуватиме  індивідуальні засоби захисту.

Згідно офіційної інформації Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в установах відбування покарань у Львівській області станом на 31.05.2020 не виявлено жодного випадку захворювання на  COVID-19 ні серед працівників установ, ні серед ув’язнених.

Виходячи з вищенаведеного і зважаючи на те, що кримінально-виконавчі установи являються місцем скупчення людей, одним з найбільш ефективних заходом протидії поширенню COVID-19 може бути зменшення кількості осіб в УВП, а це відповідно потребує розумного звільнення певних категорій засуджених та осіб, які тримаються під вартою за відповідними правовими підставами. Дане питання, відповідно до законодавства України, може бути розглянуте на загально-національному рівні шляхом прийняття Закону України «Про амністію в 2020 році».